Чи здатні собаки мститися?
Спостерігаючи за поведінкою тварин та інтерпретуючи результати, ми (люди) часто приписуємо собакам людські емоційні реакції: ображається, мститься, зраджує тощо.
Це ще називається антропоморфізм, “олюднення” – тобто приписування тваринам та неживим об’єктам емоцій, моральних якостей, когнітивних здібностей, (причин) поведінки або (усвідомлених) намірів характерних для людей, виходячи із зовнішньої подібності чи поведінки (за аналогією).
Але у собак мозок влаштований не так складно, і абстрактне мислення нашого рівня їм просто недоступне. А образа чи помста – якраз дуже складні почуття. Для того, щоб їх відчувати, потрібно вміти складати в голові не прості логічні ланцюжки. Тому мстити та ображатися наші собачки просто не вміють.
Розберемо на прикладі:
Припустимо, у вас важливий дзвінок по роботі. Тут підходить до вас ваш хвостик, який дуже хоче пограти. Ви крикнули “ні”,а вже через пару хвилин собачка залишає на ліжку жовту калюжку.
Виглядає, як продуманий акт помсти, чи не так?
Звичайно, якби на місці собаки опинився ваш чоловік (або дружина), теоретично у них міг би виникнути ланцюжок “він мене більше не любить, піду помщу”. А ось у собаки ланцюжок був набагато простіше.
Як було насправді?
1) Наш песик підійшов пограти, а ми замість звичної згоди (або спокійної відмови) від хвилювання крикнули “ні” трохи голосніше звичайного.
2) Для собаки це стрес, ще б: взяли і накричали.Через стрес у собаки різко підскакує рівень котризолу і його сечостатева система починає посилено працювати.Через хвилину собака помирає від бажання пописати, але просити погуляти, звичайно, не варіант (адже власник щойно накричав).
3) Собака йде туди, де завжди спокійно і добре – у ліжко. І там, звичайно, писає, адже сили терпити більше немає
Тобто замість “я покажу тобі, як кричати на мене” вудбувається зовсім інша ситуація, більш примитивна: переляк – фізіологія – втеча.
Вкрай цікавий факт, який доведений деякими дослідженнями: чим непередбачуваніша і незрозуміла поведінка тварини, тим частіше вона піддається антроморфізації. Виходить, ми схильні приписувати тваринам людські якості, коли не можемо пояснити їхню поведінку!
Чим небезпечний антропоморфізм?
Не в тому трагедія, що людина антропоморфіст. Трагедія в тому, що людина не намагається зрозуміти тварину. А це, в свою чергу, приводить до перекладання відповідальності за поведінку з людини на тварину.
Не олюднюйте собак! А якщо не знаєте, як інтерпретувати поведінку собаки, не вигадуйте, а зверніться до фахівця.
