Що таке НІМА?

НIMA – це абревіатура фрази Найменша Інтрузивність Мінімальна Аверсивність (англ. Least Intrusive, Minimally Aversive).

Це поняття визначає межі гуманного ставлення до собаки у процесі його навчання та спільного життя. НІМА – етичний принцип, створений, щоб нагадувати, як із гуманної точки зору слід вирішувати поведінкові проблеми.

Найменша інтрузивність

Інтрузивність – втручання у життя собаки. Приклад такого втручання – контроль кожного кроку собаки: власник вибирає, куди і коли йти на прогулянці, коригує кожен рух, не даючи собаці можливості приймати власні рішення чи досліджувати навколишнє середовище самостійно. Наше втручання має бути не більше, ніж необхідним, і завжди прагнути до мінімуму. Чим більше собака має контроль над ситуацією, тим краще. Чи означає це вседозволеність? Зовсім ні. Мінімальне втручання означає, що ми дозволяємо собаці досліджувати довкілля, але в безпечних рамках, реагуємо на її потреби та інтереси і даємо можливість приймати рішення, але в рамках встановлених нами правил.

Мінімальна аверсивність

Аверсивність – все, що призводить до больових, неприємних відчуттів чи викликає страх. Електронашийники, суворі нашийники, зашморги тощо – все це робить боляче. За принципом НІМА ми маємо використовувати найменш неприємні для собаки інструменти.

Який порядок застосування практик та методологій навчання?

Усі підходи до вирішення проблем поведінки вибудовуються в ієрархію: від найменш інтрузивних (що позбавляють контролю) та аверсивних (неприємних) до найбільш.

Ця ієрархія – простий спосіб оцінити гуманність «на око». Ви можете просто поглянути на картинку і запитати себе: «Чи є більш гуманне рішення?»

Що це означає?

1. Насамперед потрібно переконатися, що собака здорова та її потреби задоволені. Часто проблеми поведінки бувають пов’язані саме з способом життя або є наслідком захворювання.
2. Якщо собака здорова і всі її потреби задоволені, найпростіше вирішення проблеми – усунути передумови. Немає їжі на столі – нічого і красти.
3. Якщо змінити передумови неможливо, отже, переходимо до навчання потрібному поведінці з допомогою позитивного підкріплення.
4. Не вийшло? Тоді підкріплюємо прийнятну альтернативну поведінку, щоб собака демонструвала його замість проблемного.
5. Знову невдача? Пробуємо згасання, негативне покарання чи негативне підкріплення. На цьому етапі вирішується 99% проблем поведінки.
6. На останньому кроці позитивне покарання – ті самі ривки, зашморги, ЕШО і банки, що гримлять.

Так, принцип НІМА не заперечує використання позитивного покарання, але етичний фахівець навряд чи дійде до нього з такою кількістю більш гуманних альтернатив.

Чи працюєте ви з собакою самостійно чи вибираєте собі кінолога, завжди ставте собі питання «а є більш гуманна альтернатива?» і вибирайте її, бо наші собаки цього заслуговують ❤️