Чому ваше покарання не допомагає?

Покарання за визначенням пригнічує поведінку (робить її рідше чи слабше).

Якщо у вас є машина, ви, напевно, хоча б раз отримували штраф за перевищення швидкості. Передбачається, що штраф – це покарання. Чому ж ви не перестаєте після цього порушувати? Або чому ваш собака продовжує підбирати кістки на вулиці, хоча ви вже не раз його за це сварили?

Щоб покарання справді працювало, воно має відповідати чотирьом критеріям:

1) Покарання має бути негайним

Найчастіше ви отримуєте штраф через кілька годин або навіть днів, коли “лист щастя” надходить поштою. Собака далеко від вас знайшов залишки шашлику – а ви його зловили і насварили тільки через 10 хв.

Чим далі у часі знаходяться одна від одної дві події, тим слабший між ними асоціативний зв’язок.

Щоб покарання було ефективним, воно має йти безпосередньо за поведінкою (протягом 1-2 секунд). Ви перевищили швидкість, а за кущами вас відразу зупинив патруль і виписав штраф. Собака відкрив рота на кісточку – відразу отримав покарання.

2) Покарання має бути сильним

Штраф за перевищення швидкості (на 2026 рік) невеликий – 340 грн., причому діє знижка 50% при сплаті у перші 10 днів. Ну що таке 170 грн. за сучасними мірками? Навіть незаможна людина може дозволити собі регулярно порушувати швидкісний режим.

Найчастіше власники собак обирають найслабше з можливих покарань, “піклуючись” про свого вихованця. Наприклад, під час роботи з ЕШО виставляють у ньому мінімальний режим (чи навіть вібрацію). Проблема в тому, що якщо ви обрали недостатньо сильне покарання, воно не буде сприйматися покаранням. Доведеться збільшити силу покарання ще трохи. А потім ще трохи. У результаті людина використовує покарання значно більшої сили, ніж якби вона відразу використовувала сильне.

Ефективне покарання одразу має бути досить сильним для того, щоб буквально через 3-5 повторів надовго усунути небажану поведінку.

Але ось нюанс: якомусь собаці сильним покаранням буде ваш підвищений тон, а іншу ось ви вже щосили лупцуете, а цього все недостатньо. Виникає питання жорстокого поводження.

3) Покарання має бути послідовним

Чи отримуєте ви штраф щоразу, як порушили швидкісний режим? Звісно ні! Ви отримуєте його лише тоді, коли вас засікла камера або зупинив патруль.
Чи кидаєте ви в собаку диски Фішера щоразу, як вона підбирає з землі, або іноді вона насолоджується вуличними стравами потай від вас?

Щоб покарання було ефективним, воно має йти за абсолютно кожним епізодом небажаної поведінки. Якщо іноді ця поведінка залишається без покарання, вона залишається на варіативному режимі підкріплення. А варіативне підкріплення – найнадійніше!

Нерегулярне покарання тісно пов’язане із проблемою стимульного контролю. Тварина (і людина) досить швидко вивчає, що коли певний стимул присутній, ця поведінка може принести їй нагороду (або покарання). Якщо не потрапити на камеру, не буде штрафу за порушення швидкості. Якщо собака без ЕШО, вона не отримує розряд струму.

Покарання має слідувати за поведінкою щоразу, за будь-яких обставин. Інакше тварина (і людина) вивчить, що отримання покарання пов’язане з певним стимулом, а не самою поведінкою.

4) Покарання має наштовхувати на потрібну поведінку

Оборотною стороною медалі є негативне підкріплення. Тварина здійснює деяку поведінку, що припиняє покарання, і ця поведінка стає більш імовірною у майбутньому. Надалі з допомогою цієї поведінки тварина зможе не тільки припиняти покарання, але й запобігати його виникненню. Ефективне покарання наштовхує тварину на цю поведінку.

Проблема штрафів у тому, що вони не наштовхують людину на зниження швидкості, на відміну від “лежачих поліцейських”, які карають перевищення швидкості та спонукають їхати повільно.

Якщо за спробу схопити шматок ви караєте собаку ривком повідця, вона вивчить, що відмова від шматка дозволяє уникнути ривка.

Ви вже кілька місяців смикаєте собаку, а вона все підбирає? Це вже не покарання, а жорстоке поводження: воно не справляється зі своїм завданням, а лише приносить побічні ефекти. Припиніть, нарешті, це робити.